Загальні вимоги до місць бівуаків (туристських стоянок)
Розрізняють два види стоянок: заздалегідь відомий бівак – він обраний, а іноді (на планових маршрутах) і підготовлений іншими людьми; місце стоянки, яке туристи обирають самі (підшукувати його починають за півгодини до наміченого часу); і, нарешті, змушена зупинка з ночівлею – вона викликана обставинами, і зі своїм розташуванням доводиться миритися.
Вимоги до місця стоянки. Головне – безпека. Не можна зупинятися на затоплюваних річкових обмілинах, низинних берегах та островах, в руслах пересохлих річок, на дні каньйонів та вузьких ущелин. У випадку якщо раптово нахлине злива група опиниться в важкому становищі. Небезпека очікує групу, що зупинилась у підніжжя крутих, усіяних каменям або покритих снігом схилів, в гирлах балок та ярів (тут можуть бути каменепади, зсуви і т.п.).
Не слід зупинятися, особливо під час нестійкої погоди або якщо наближується негода, на перевалах, гребенях, вершинах гір, та пагорбів; в цих місцях небезпечна гроза.
В безпосередньої близькості від місця стоянки не повинно бути підрублених, гнилих, дупластих дерев, які можуть бути звалені вітром. На стоянці треба дотримувати обережність при вживанні в їжу ягід та грибів, при виявленні незнайомих металевих предметів.
Планування бівуаку
Для організації туристичного табору необхідна зручна площадка, паливо для вогнища та питна вода. Добре, якщо це затишне, захищене від вітру місце. Однак а районах, де багато літаючих комах, обирають місця що подуваються вітром. В холодний час шукають площадки що прогріваються сонячним промінням, в спеку – влаштовуються в тіні. Краще відкриті на схід місця – вже на світанку табір освітлюється сонцем і встигають просохнути вологі від роси намети. Біля річки поблизу села табір ставлять вище за течією. До води повинні вести зручні спуски.
Група прийшла до місця стоянки. В перші хвилини краще за все зняти і скласти в певному порядку рюкзаки і присісти для відпочинку. Відпочиваючі, обрати місце для наметів, вогнища, місця, де можна брати питну воду, умиватися, мити посуд, рити яму для сміття і т.п. Потім треба приступити до пристосування табору, (це необхідно робити відразу навіть в тому випадку, якщо група прийшла на стоянку вранці).
Якщо наметів декілька, слід притримуватися певного порядку (в одну лінію, буквою “п”, півколом). В середині півкола або перед лінією передбачається місце для вогнища.
Обов'язки кожного учасника походу визначає інструктор або старший черговий.
Санітар та еколог повинен обстежити табір навкруги та вибрати на відстані 70-100 м від його центру затишні місця для туалетів - в густих заростях, а ще краще в неглибоких, густо зарослих заглибинах. Крім того, еколог повинен знайти природне поглиблення або викопати у віддаленні від багаття та палаток яму - куди будуть скидати відходи - залишки їжі, консервні банки, інше сміття.
На річці або струмку, яким буде користуватись група, відповідальний черговий по біваку повинен намітити три місця: саме верхнє по течії – для забору води на кухню, нижче - для вмивання, миття посуду та найнижче для прання спорядження.
Місце купання (при наявності річки або озера) повинно бути обрано та ретельно перевірено самим керівником.
Зупинятись на нічний привал треба задовго до приходу темряви, оскільки об'єм робіт по розбивці та обладнанню табору завжди великий. Для швидкого виконання їх потрібна чітка організація.
Розташування біваку. До планування біваку (розміщення окремих об'єктів) також пред'являються свої вимоги, яких по можливе треба повніше дотримуватись, особливо, якщо бівак планується не на одну ніч.
Палатки, багаття, «дров'яний склад» - розташовувати ці об'єкти треба компактно. Палатки треба ставити на сухому підвищеному місці серед дерев, не далеко одна від одної та не ближче, ніж 7 м від багаття. Якщо ліс буяє комарами та комахами, краще вибір для палаток - відкрите для вітру місце.
День група розпочинає з підйому чергових. Якщо ввечері, напередодні відбою відбувається передача чергування. При цьому старший черговий отримує для сніданку продукти, відкладений запас дров, чисті казани або відра з водою, перевіряє наявність у костричного сухого розпалювання, крюків, перекладин і т.п. після цього чергові домовляються про порядок роботи після підйому.
Заздалегідь всіх попереджують про час відбою та підйому. Напередодні днювання вони можуть бути назначені на більш пізній час, особливо в гарну погоду, коли хочеться довше посидіти біля вогнища.
Після відбою ніяких нічних пильнувань біля вогнища, шуму, розмов, пісень допускати не можна.
Встановлення наметів
Перш за все, встановлюють намети. Зазвичай на це уходить не більше 5 хвилин (за умови, що учасники походу заздалегідь розподілені по наметах, намети укомплектовані стійками та кілками, у туристів є килимки, що позбавляють від необхідності шукати на місцевості підручний матеріал для підстилання під намет).
Всілякі пристосування, що прискорюють встановлення намету (гумові відтягнення, система з 4-6 кілків та ін.), можуть бути добрі для змагання. Звичайні ж 2-4 місцеві двосхилі намети слід ставити на десяти кілках та двох стійках, це надійно та швидко. Не завжди слід прислухатись до порад встановлювати намети між деревами: це, звичайно, позбавляє від необхідності носити стійки, проте важче знайти рівну площадку та надати табору стрункий вигляд.
Перед встановленням наметів площадку очищають від каміння, суків, шишок, потім намети розкладають (підлогою вниз) в такому порядку, щоб надати табору намічені обриси. Підлогу кожного намету розтягують. Краще використовувати тонкі металеві штирі, які просто устромляються під тиском руки в землю. Потім двоє одночасно піднімають намет за краї вістря даху намету, підставляють (краще з зовнішньої сторони намету) стійки та туго розтягують відтяжки що йдуть від вістря даху намету. Нарешті, по діагоналі також туго розтягують відтяжки даху.
Критично відносьтесь до порад обкаповати намети для запобігання затоплення на випадок дощу. Важко порахувати, скільки загублено із-за цього лісових галявин. Правильно обране для намету місце, поліетиленові тенти та підстилка – достатня гарантія від будь-якого дощу.
Після того як намети поставлені, костричні приступають до обладнання осередку, повара – до підготовки обіду (ужину), всі інші заготовляють паливо.
Починати обладнувати намет краще засвітла. І тут важлива система. Один з туристів влізає (без черевик) до намету і розстеляє килимки. На них, злегка накладаючи один на одного, розміщують спальні мішки. В узголів'я кладуть рюкзаки з м'якими речами. Дрібні власні речі – туалетні приналежності, ліхтарики, компаси – кладуть в кишені намету. Посуд – з зовнішньої сторони під схил даху ближче до входу. Взуття складають біля входу під підлогою намету. Для освітлення краще за все повісити біля тильної стінки ліхтарик.
Установка палаток. У відведеному місці вибирають рівну площадку, без ямок, купин, пнів, каменів, що стирчать із землі, або коріння. Площадку очищують від шишок, сучків, великого каміння, окремі поглиблення закривають дрібними гілками, сухим листям, мохом або піском, а купини зрізають.
Якщо площадка має невеликий загальний нахил, палатку треба орієнтувати так, щоб вхід в неї розташовувався вище по схилу, а верх паралельно лінії нахилу. Тоді вночі туристи не будуть скочуватися до одного боку.
Під дно палатки підстилають поліетиленову плівку, яка не повинна бути за розмірами більша самого дна: інакше під час дощу виступаючі краї плівки будуть збирати стікаючу зі скатів даху воду і під сплячими в палатці утвориться калюжа. Ставлять палатку по-різному. Можна, наприклад, просто підвісити кінець без опори на стійки між двома деревами і тільки пришпилити до землі дно та кути скатів даху. А іноді, якщо ніч тепла та зоряна, палатку просто розстеляють на землі та забираються в неї, як в конверт.
Техніка установки намету.
Спочатку треба розстелити дно, розрівняти його та, розтягуючи по діагоналях, пришпилити кути до землі. При цьому важливо зберегти прямокутність дна, не перекосити його. Потім під переднє та за гнізда центру даху підставити стійки та розтягнути центр даху, закріпивши мотузкові відтягнення кілками (або зав'язавши їх кінці на деревах). Далі найвідповідальніша частина роботи - натяжка скат даху. Робиться вона також за способом діагоналей: один скат біля задньої стінки, другий - біля передньої, спочатку натягують ті кути скатів даху, які у кожного справа, а потім ті, які зліва. Натягувати відтяжки треба рівномірно, щоб уникнути складок та зморшок скатах даху. Відтяжки треба тягнути до землі, кожну по напрямку лінії, яка з'єднує кут даху, до якого вона прив'язана, та середину даху. Всі шпильки та кілки встромляти в землю не вертикально, а з невеликим нахилом в протилежний від відтяжки бік.
Облаштування місця для вогнища
Багаття слід розташовувати так, щоб не було сухих гілок дерев, сухостою, кущів, сухої трави. Не можна розводити його на коріннях живих дерев. Бажано, щоб багаття було захищене сильного вітру розташованою в 10-15 м стіною густих заростей крутим схилом яру, пагорба. Якщо є старе місце вогнища, треба і багаття розводити на ньому, щоб зайвий раз не наносити шкоди природі. Якщо ж багаття розводиться на лузі, треба попередньо зняти дерен - віднести в бік та полити водою до ранку. На сухих піщаний ґрунтах багаття зручно розводити в невеликих поглибленнях, ямах, де він краще укритий від вітру.
Першочерговими будуть заготівля дров та розведення багаті вже потім, коли дров збереться достатньо та їх вистачить не тільки на вечір, але і на приготування сніданку, починається установка палаток. Якщо ж небо погрожує дощем або він вже починається, треба швидко поставити палатки, укрити в них рюкзаки.
Відповідальний черговий по біваку визначає черговість робіт, розподіляє наряди, вказує де будуть багаття та місця для палаток.
Бригада чергових по кухні в цей час розкладає своє господарство, обладнує багаття, готує розпалювання, приносить воду, відкриває консерви.
Розведення багаття. Якщо група взяла з собою трос, його натягують між двома деревами, віддаленими одне від одного на 7-10 м, та посередині розкладають багаття. Якщо ж у групи жорсткий станок для підвішування відер, костровий забиває в землю металеві трубчаті стійки, у верхні отвори трубок вставляє рогульки та на них кладе металеву перекладину.
Типи вогнищ, їхнє призначення
З усіх типів багать кращий для приготування їжі «колодязь». На землю паралельно одне одному та тросику кладуть дві товсті колоди довжиною по 1,5-2 м - основа «колодязя». Відстань між колодами повинна бути трохи ширша за діаметр відер. Щоб колоди не скочувалися в сторони, треба забити в землю по зовнішньому боці обрубки суків-кілочків. Функція колоди - підняти паливо над землею, створити краще постачання його киснем, захистити перше слабке полум'я від вітру. А потім вони будуть служити екраном для полум'я в центрі багаття та поступово самі почнуть горіти та давати додатковий жар.
В центрі простору між колодами укладається розпалювання - дрібні сухі гілки ялини, береста, папір.
Вішати відра над багаттям треба, тільки коли воно сильно розгорілося. Полум'я треба «підгодовувати» поступово, уловлюючи моменти, коли остання порція дров вже близька до прогорання.
Крім «колодязя» є і інші типи багаття - «курінь», «зірка», «нодья», вони в простих походах застосовуються рідко.
Облаштування місця для вогнища
Місце для вогнища обирається сухе, відкрите, але по мірі можливості захищене від дощу та поблизу від води. Від вітру можуть захистити валун, виступ скелі, складені камені або колоди. Площадкою для вогнища можуть послужити плоскі камені, щільно укладені суки. В місцях, де вже зупинялись люди, слід використовувати старі місця для вогнища, навіть якщо вони здаються не найкращими. Випалені плішини мало прикрашають лісні галявини.
Фактор протипожежної безпеки повинен визначати вибір місця для вогнища. Не можна зупинятися в зоні хвойних молодняків, особливо влітку, і тим більш розводити там вогнище. З пожежею що виникає в таких місцях дуже важко впоратися.
Також небезпечні місця з сухою травою, очеретом або мохом. В спекотну пору пожежа тут може виникнути і від іскри. На торфовищах і в місцях вирубки в спекотний літній час непомічене тління може піти в глиб і спалахнути пожежею далеко в стороні від вогнища. Не можна розводити вогнище ближче ніж 5-6 м від дерев і кущів, довжина тросика, за допомогою якого готується їжа, повинна бути не менш 10-12 м.
Роботи із згортання табору
Ранок. Відхід від біваку. Ввечері важливо встановити та оголосити про контрольні терміни: о котрій годині підйом, коли повинен бути готовий сніданок, коли група повинна вийти.
Поки чергові готують сніданок, всі інші повинні не тільки зібрати свої рюкзаки, зняти палатки, але і допомогти у зборах черговим зібрати все їх майно.
Сушити взуття та одяг треба з вечора, вранці ж процес сушки, вести до кінця. Не можна сушити одяг та взуття близько від багаття.
Для миття посуду в госпмішку повинні бути мочалки (жорсткі дротяні та м'які поролонові), господарське мило, суха гірчиця. Мити посуд треба гарячою водою, а не холодною річковою.
До відходу з біваку треба зібрати всі залишки та відходи у ямку для сміття.
У прогорілому, ретельно залитому водою багатті не повинно лишатись великих головешок. Якщо при розведенні багаття був піднятий дерен, його треба знову покласти на місце, поливши зверху водою. Треба залишити після себе вигляд недоторканої галявини.
Немає коментарів:
Дописати коментар